Стародуб широколистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стародуб широколистий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Рід: Стародуб (Laserpitium)
Вид:
Стародуб широколистий (L. latifolium)
Біноміальна назва
Laserpitium latifolium

Стародуб широколистий[1][2] (Laserpitium latifolium) — вид рослин родини окружкові (Apiaceae), поширений у Європі від Іспанії до західної Росії.

Багаторічна трав'яниста рослина 60–120(150) см заввишки. Стебла з сизим нальотом, майже гола; верхня частина розгалужена; основа із залишками старих листків. Листки з роздутими піхвами, сіро-зелені, нижні трійчасті, інші 2-трійчато- або перисторозсічені, з великими сердцеподібно-яйцюватими, 6–10 см завдовжки, зубчато-пилчастими сегментами, знизу — з гострими щетинками на жилах. Зонтики з 15–40 неоднаковими променями. Чашолистки рудиментарні. Пелюсток 5, вони білі (іноді тонкий відтінок рожевого). Тичинок 5. Плоди овальні, голі, 5–10 мм довжиною, з крилатими і хвилястими вторинними ребрами[2][3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Європі (Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Україна, зх. Росія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Італія, Чорногорія, Румунія, Сербія , Словенія, Франція (у т.ч. Корсика), Іспанія)[4][5][6].

В Україні зростає в лісах і серед чагарників — у Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, на Поліссі та в Правобережному Лісостепу часто; в Лівобережному Лісостепу рідко[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Laserpitium latifolium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 239. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Процитовано 04.02.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 04.02.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 04.02.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 04.02.2019. (англ.)